Що таке Герпес і як його позбутися.

Герпес – вірусна інфекція, що відноситься до найбільш поширених, а герпетичні вірусні захворювання – одна з актуальних проблем сучасної клінічної медицини.

За прогнозами Всесвітнього банку інформації, проблема герметичних інфекцій на найближче майбутнє визначається як «глобальна проблема людства». Особливого значення вірус простого герпесу (ВПГ) набуває у звязку із його довічним інфікуванням людей будь-якого віку. Герпес-віруси в організмі людини , як правило, можуть довгий час перебувати безсимптомно. І в разі розвитку імуносупресії (зниження імунного захисту)  можуть спричиняти тяжкі ускладнення. Згідно сучасних оцінювань інфікованість населення ВПГ наближається до 100%, ці дані підтверджується сероепідеміологічними дослідженнями.

!!! Герпес все частіше створює комплекс медичних, соціальних, психологічних і косметичних проблем.

ВПГ обумовлює захворювання статевих органів у чоловіків і жінок, викликає висхідні і екстрагенітальні ураження (очей, нервової системи, внутрішніх органів). Відмічена тенденція до зростання латентних (сплячих) форм герметичної інфекції (ГІ) осіб, що ведуть безладне сексуальне життя. Різко зросла кількість хворих на рецидивуючу статеву герпес-вірусну інфекцію. Досить складною і соціально значимою є проблема венеричної герпес-вірусної інфекції, пов’язаної з її поширенням серед вагітних жінок, що спричиняє спонтанні аборти, передчасні пологи, ураження плоду і новонароджених дітей, появу у них природженої неонатальної і постнатальної патології.

На цей час відкрито і вивчено більше 80 представників сімейства герпес-вірусу.
Серед вірусів герпесу людини розрізнюють 8 патогенних представників:
* ВПГ-1 – вірус простого герпесу типу 1
* ВПГ-2 – вірус простого герпесу типу 2
* ВВЗ – вірус Варицелла-Зостер (вірус вітряної віспи)
* ВЕБ – вірус Епштейн-Барра
* Цитомегаловірус (вірус герпесу людини типу 5);
* ВПГ-6 – вірус герпесу людини типу 6
* ВПГ-7 – вірус герпесу людини типу 7
* ВПГ-8 – вірус герпесу людини типу 8

Сьогодні більше 95% дорослого населення вже мають антитіла до вірусу герпесу того або іншого типу. Найбільш поширені ВПГ-1 і ВПГ-2, антитіла до яких є у 90-99% дорослого населення Землі.

Захворюваність (ГГ) генітальним герпесом в Україні досягає 2 випадки на 1000 населення. При цьому частота виявлення цього захворювання значно змінюється в залежності від низки чинників (віку, характеру сексуального життя, соціально-культурного рівня пацієнтів тощо).

Захворювання, обумовлені ВПГ, як правило, відмічаються довільним перебігом і вельми контагіозні (такі, що легко передаються іншим особам). Збудники герметичної хвороби передаються різними шляхами, але інфікування у більшості випадків відбувається за близького фізичного контакту, передаючись від хворого здоровому: горизонтальний шлях предачі інфекції здійснюється повітряно-краплинним або статевим шляхом; вертикальний шлях – від матері плоду. Летальність у новонароджених досягає 50-80%.

Інфікування ВПГ-1 зазвичай відбувається у перші 3 роки життя дитини, а ВПГ-2 – в період статевого дозрівання. Рано потрапляючи в організм людини, ВПГ довічно персистирує (стійко перебуває на постійно) в ньому, періодично викликаючи рецидиви різної тяжкості. Герпес-віруси перебувають в латентному стані в паравертебральних сенсорних гангліях (нервових вузах). В період загострення вони активуються і по периферичних нервах дістаються місця ураження.

Персистенція (тривале збереження збудника в організмі) герпес-вірусу в організмі людини пов’язана з його здатністю «вислизати» з під імунного пресу. Віруси герпесу володіють здатністю ушкоджувати клітинний імунітет, виявляючи імуносупресивну дію. Тривала персистенція вірусів призводить до вторинного імунодефіциту, який, у свою чергу, сприяє ще більшій активації вірусу. Саме тому велике значення має імунокомпетентність (захисна здатність) організму.

Основною особливістю герпес-вірусних захворювань є їх хронічна та рецидивуюча течія. Герпес характеризується клінічним поліморфізмом (багатоформатністю), його прояви варіюють від обмежених уражень шкіри і слизових оболонок до генералізованих форм. Також спостерігаються ураження внутрішніх органів, нервової системи, очей.

Клінічна симптоматика герпетичної хвороби не завжди патогномонічна (що має однозначний симптом) і специфічна. Форми захворювань більшою мірою залежать від типу вірусу і характеру інфекції (первинне зараження або реактивація після латенції). Причиною активації ГІ часто бувають гормональні зміни, імунний і ендокринний дисбаланс, що призводять до активації головних генів ВПГ і швидкій продукції вірусних білків. Важливу роль в інфікуванні і активації вірусу грають умови життя пацієнтів та їхнє харчування.

Специфічні прояви різних форм герпесу:
** ВПГ-1, як правило, спричиняє герпетичний дерматит, оральні і окулярні ураження: рецидивуючий орально-лабіальний герпес, ларингіт, гінгівостоматит, кон’юнктивіт, герпес-вірусний кератит. Рідко бувають енцефаліт, езофагіти, гепатити, а також неонатальна інфекція.
** ВПГ-2 індукує в основному ураження статевих органів: генітальний герпес, геніто-ректальний герпес, крижовий радикуліт, менінгіт, енцефаліт, неонатальний герпес.
** Вірус Варицелла-Зостер (ВВЗ) спричиняє вітряну віспу і рецидив оперізуючого лишая, а також персистируючий неврит, відомий як постгерпетична невралгія. ВВЗ – етіологічний чинник виразково-некротичної форми невралгії, яка є індукторною для СНІДУ ознакою. ВВЗ-інфекція у дорослих нерідко спричиняє пневмонію, тривалу фебрильну лихоманку і персистируючу віремію. У вагітних може провокувати природжені захворювання плоду і навіть його внутріутробну загибель.
** Вірус Епштейн-Барра може спричиняти енцефаліт у новонароджених, інфекційний мононуклеоз, лімфоїдну інтерстиціальну пневмонію у дітей, лімфому Біркета. Проведені клінічні спостереження вказують на можливість інфікування урогенітального тракту лімфотропним герпес-вірусом Епштейн-Барра з появою на статевих органах ерозивно-виразкових елементів.
** При Цитомегаловірусі (ВПГ-5) у випадках внутріутробного інфікування нерідко в патологічний процес залучаються відразу декілька органів: печінка, легені, шкіра, наднирники. При асоціації з ВІЛ-інфекцією, інших виражених імунодефіцитах у пацієнтів буває маніфест на вірусна інфекція (інтерстиціальна пневмонія, енцефаліт, полірадикулопатія, езофагіт, нефрит, коліт).
** ВПГ-6 може бути причиною гепатиту, пневмонії, гематологічних порушень, уражень сполучної тканини
** ВПГ-7 грає етіологічну роль при синдромі хронічної слабкості, лімфаденопатії. У дітей можливий висип – мономорфний, частіше поліморфний висип у вигляді короподібних елементів, пухирів, геморагій, які з’являються після вираженої температурної реакції

** ВПГ-8 асоціюється з саркомою Капоши та злоякісною лімфомою.

Групою ризику при герпес-вірусній інфекції є особи зі штучною або природною імуносупресією. До них відносяться пацієнти, що перенесли бактерійні або вірусні інфекції, радіальне опромінення, тяжкі соматичні захворювання, а також хворі, що отримували імуносупресивну хіміотерапію, мають гематологічну патологію, ВІЛ-інфекцію.

Дані, отримані на сучасному етапі, свідчать про існування можливого тісного зв’язку між злоякісними пухлинами і ВПГ. Сероепідеміологічні дослідження дозволили встановити зв’язок герпес-вірусної інфекції із злоякісними пухлинами. Доведена роль герпес-вірусів (зокрема ВПГ-2) в розвитку карциноми шийки матки, назофарингеальних карцином (ВЕБ). Очевидна роль герпесу в розвитку атеросклерозу і природженої патології у новонароджених дітей. Герпес-вірусні інфекції при тяжкому перебігу є індикаторними для СНІДу захворюваннями.

Діагностика захворювання складається на основі даних анамнезу (виявлення груп ризику), клінічного огляду, імуносерологічних і молекулярно-генетичних методів виявлення віріона (це така зріла вірусна частка), генома і антигенів вірусів відповідно. Труднощі діагностики виникають у зв’язку з тим, що герпес-віруси є низько імуногенними і умовно-патогенними, тому реактивуються під впливом безлічі чинників, але, як правило, за наявності дефектів в ланках противірусного захисту.

Порада лікаря: Щоб вірус герпесу не мав шансів активуватися необхідно нормалізувати імунний статус організму

Тривалий хронічний герпетичний процес приводить до негативної імунної перебудови – вторинного імунодефіциту. У свою чергу, розвиток вторинної імунної недостатності сприяє активації герпес-вірусів, тобто утворюється своєрідне замкнуте коло, в якому первинним може бути кожен з основних компонентів етіопатогенезу.

Класичне лікування Герпесу полягає у проведенні противірусної терапії та використанні мазей, пігулок, сиропів і т.п. що допоможуть досить швидко позбутися симптомів, але не вирішать головної причини захворювання – зниження імунітету. Тому герпес повертається знову і знову. Завдяки “швидкому та ефективному лікуванню” така терапія влаштовує багатьох людей, хоча потребує повтору по кілька разів на рік.

Раціональна терапія має на меті розірвати це коло за допомогою ліків етіотропної (спрямовані на усунення причини виникнення захворювання) та імуномоделюючої дії. Препарати для лікування хворих герпесом вельми численні і варіюють за механізмом дії. Слід зазначити, що вирізняють два способи застосування противірусних препаратів: епізодичне призначення (при загостреннях ГВІ) і супрессивна або превентивна терапія. У першому випадку препарати призначають коротким курсом (1 міс.), у другому щоденний прийом засобів протягом декількох місяців і навіть років. Ефективність етіотропної терапії буде максимальною при лікуванні в період передвісників або ініціальних проявів у продромальному (початковому) періоді захворювання – під час перших 48 годин реактивації вірусів.

Чим допоможуть засоби фітотерапії Екомеду від герпесу:

Препарати рослинного походження винайдені фахівцями НВО Екомед орієнтовані на відновлення порушених функцій організму. До того вони є безпечними, тобто не мають побічних ефектів. За їх допомогою можна ліквідувати самі причини активації герпетичної інфекціі та нормалізувати імунну відповідь до неї. Найбільш активними імуномоделюючими антивірусними препаратами є: Джерело І, Джерело Пі, Бактрофор.

Слід сказати і про те, що оптимальний клінічний ефект досягається за наявності синергізму між противірусними засобами, такими як Бактрофор і захисними силами організму, які регулюються за допомогою імуномодуляції. Останнім часом інтерес лікарів до імунотропних препаратів помітно підвищився. Зазвичай використовують універсальні імуномодулятори, здатні покращити утворення антитіл, проліферацію (розмноження) клонів клітин, стимулювати продукцію власних інтерферонів (Джерело Пі, Джерело І).

Найновіші дослідження Імуномодулюючого впливу препарату Джерело-І на мікробіоциноз і місцеву імунну систему, що проводились Інститутом нейрохірургії НАМУ, Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМНУ (м.Київ) виявили його імуномодулюючі і антиінфекційні характеристики, це дослідження дозволяє радити Джерело-І як з лікувальною, так і з профілактичною метою при лікуванні герпесу.

За наявності герпетичних вісцеральних (внутрішніх) вражень, гематологічних порушеннях, герпетичних ураженнях сполучної тканини, органів зору, центральної нервової системи, коли відмічаються виражені порушення метаболічних процесів організму, обумовлені внутріклітинним паразитуванням ВПГ, разом з призначенням противірусних препаратів (Бактрофор) та імуномодуляторів (Джерело, Джерело Пі, Джерело І), проводиться терапія направлена на корекцію конкретних метаболічних порушень організму і системи гомеостазу. Так можуть бути використані такі засоби як: Полінорм, Полінорм А, Кришталь, Кришталь ГК, Реовітал, Неврін, Нефропатін, Омовіт, Фітоконцентрат Т, Світанок, Анемін, Лізорм.

-> Звертаємо Вашу увагу, що підбір необхідної схеми лікування герпесу – не така проста задача. Але, досвідчені лікарі  Екомеду допоможуть це зробити на безкоштовних консультаціях у наших центрах або телефоном.

Звертайтеся і ми допоможемо.

Лікар Заболотніков В.Ф.